Незалежність України – маяк свободи. Відновлення державної незалежності у 1991 році стало початком демонтажу «тюрми народів» – Радянського Союзу. Відтоді протягом трьох десятиліть Україна, попри випробування, лишалася прикладом життєздатності демократичних інститутів на пострадянському просторі – альтернативою авторитаризму й диктатурі. Перемога України у війні з Росією відкриє шлях до свободи й демократичного розвитку народам РФ і посилить безпеку та демократію в Європі й світі.
Незалежність – як повітря: її не помічаєш, доки не бракує. Росія тимчасово окупувала до 20% української території, «перекривши кисень» людям на загарбаних землях. Та навіть у цих умовах Україна продовжує відстоювати свободу – свою і європейську.
Після 1991 року: незалежність на практиці
Після ухвалення Акта проголошення незалежності України шлях держави не став легким. Україна відбивала спроби нав’язати нові залежності під вивісками СНД, Євразійського чи Митного союзів, будувала власні армію і флот, відстоювала український Крим і Севастополь. Коли гібридні методи Кремля виявилися безсилими, Росія вдалася до повномасштабної війни.
Мета шляху – завершити розпочате в 1991-му: звільнити всі окуповані території та зруйнувати імперську «тюрму народів». Лише у мирному сусідстві з національними демократичними державами на сході Україна та вся Європа відчуватимуть стійку безпеку.
Етапи боротьби за незалежність у ХХ–ХХІ століттях
• 22 січня 1918 – IV Універсал Української Центральної Ради проголосив незалежність УНР. Держава проіснувала три роки в умовах безперервної боротьби, маючи всі ознаки державності: територію, кордони, герб, військо, гроші, мову, дипломатичні відносини.
• 22 січня 1919 – Акт Злуки УНР і ЗУНР: цивілізоване демократичне збирання українських земель у єдину суверенну державу.
• 15 березня 1939 – проголошення Карпатської України.
«Наша Земля стає вільною, незалежною… бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу».
Держава боронилася від авторитарної Угорщини – перший у міжвоєнній Європі приклад збройного захисту свободи від союзників нацистської Німеччини.
• 30 червня 1941 – Акт відновлення Української Держави у Львові (ОУН(б)). У відповідь нацисти масово арештовують патріотів; ОУН іде у підпілля, наприкінці 1942 постає УПА, що ще десятиліття після Другої світової бореться проти комуністичного тоталітаризму.
• Кінець 1980-х – початок 1990-х – масовий національно-демократичний рух (потужним чинником пробудження стала аварія на ЧАЕС).
• березень 1990 – перші частково демократичні вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад; опозиція здобуває представництво.
• 16 липня 1990 – Декларація про державний суверенітет України.
• 24 серпня 1991 – Верховна Рада УРСР ухвалює Акт проголошення незалежності України.
• 1 грудня 1991 – Всеукраїнський референдум: 90,32% виборців підтверджують Незалежність (у Криму – 54,19%, у Донецькій – 83,90%, у Луганській – 83,86%). Референдум робить відновлення державності незворотним і блокує спроби реанімації СРСР.
Як Росія намагалася знищити українську незалежність
• Початок 2000-х – реваншизм Кремля, культивування міфу «найбільшої катастрофи XX століття» – розпаду СРСР; перехід до системної економічної та інформаційної війни проти України.
• 1992–1994 – суперечки щодо Криму та Чорноморського флоту; спроби РФ перешкодити переходу флоту під контроль України; стабілізація ситуації після введення підрозділів НГУ та прикордонників.
• осінь 2003 – криза довкола Тузли в Керченській протоці: спроба зазіхання на територію України (будівництво греблі) – «репетиція» анексії 2014 року.
• 2004 – Помаранчева революція; спроби Кремля розколоти Україну через «з’їзди» та сепаратистські сценарії; старт довготривалого газового шантажу, проникнення російського капіталу в чутливі галузі, розгортання пропаганди.
• 2010 – Харківські угоди: продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі як елемент операції зі встановлення контролю. Активізація агентурних мереж, міфи про «єдність народів».
• Паралельно – тотальна пропаганда «русского мира»: контроль над медіа, кіно, шоу-бізнесом, книговиданням; культ лідера, придушення прав і свобод у РФ; делегітимація української суб’єктності, зазіхання на історичну спадщину Київської Русі.
• 2014–дотепер – відкрита агресія: окупація Криму, війна на Донбасі, а з 24 лютого 2022 року – повномасштабне вторгнення. Мета – поглинання України та злам її європейського курсу.
Чому українська незалежність важлива для світу
• Безпека Європи. Перемога України руйнує імперський реваншизм і зміцнює європейську систему безпеки.
• Демократія та права людини. Успішна демократична Україна – аргумент проти авторитарних моделей, доказ дієздатності свободи.
• Ідентичність і історія. Право на власне минуле та майбутнє – невід’ємна частина суверенітету.
Висновок
Нескорена незалежна Україна – маяк свободи для поневолених народів Росії й новий імпульс для європейського духу єднання та солідарності. Ми маємо пройти шлях становлення до кінця – звільнити всі окуповані території, утвердити мирне демократичне майбутнє й завершити те, що розпочали в 1991 році.
Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті: Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук
©2025. Всі права захищені
м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, 32-А
+38 (093) 509 70 70