Друга світова війна тривала шість років — з 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945 року. Це був наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства, у якому брали участь 61 країна, що становило 80% населення Землі.
Українці воювали на всіх фронтах — у Червоній армії, арміях союзників, Українській повстанській армії. Понад 7 мільйонів українців були мобілізовані до лав Червоної армії, 250 тисяч служили в арміях союзників, а понад 100 тисяч — в УПА .
Близько 2,4 мільйона українців були примусово вивезені до Німеччини на роботи. Понад 400 тисяч із них не повернулися .
За оцінками істориків, загальні демографічні втрати України під час Другої світової війни становлять від 8 до 10 мільйонів осіб . Деякі дослідники оцінюють ці втрати в 13–13,5 мільйона осіб, включаючи загиблих, депортованих, евакуйованих та ненароджених через війну дітей .
Українські землі стали ареною запеклих боїв і страшних злочинів. Харків, Київ, Одеса, Дніпро, Львів — за кожне з цих міст точилися криваві битви.
Це — не цифри. Це — наші бабусі й дідусі. Це — їхнє зранене життя. Їхнє мовчазне «пережили»…
Сьогодні ми знову на війні. І знову — проти нацизму, тільки в новому обличчі. Росія — не переможець. Вона перетворила себе на новий Третій Рейх. І знову — українці тримають світ.
“Війна — це не героїзм, це — трагедія,” — казав ветеран із Луганщини.
“Ніколи знову” — це не лозунг. Це — зобов’язання.
Сьогодні ми не святкуємо. Ми вшановуємо памʼять. Ми кажемо правду. Ми передаємо її далі — нашим дітям, нашій молоді.
Бо памʼять — це теж зброя.
Бо перемога — це свобода.
І вона буде.